10
вересня 2008 року — трагічна дата в історії української модернової літератури:
це день смерті скандального письменника сучасності Юрка Покальчука. Він помер у
ніч на 10 вересня після тяжкої й тривалої хвороби в онкологічній лікарні Києва,
де провів останні два місяці свого життя.
Юрко
народився 24 січня 1941 року в Кременці. Дитинство і юність провів у Луцьку.
Навчався в Луцькому педагогічному університеті, хоча згодом перевівся до
Ленінградського університету на факультет східних мов (1965 р.).
Як
казав сам письменник, з дитинства він "був захоплений тим, що людина може
сама створити цілий світ і жити там, особливо, якщо реальність не
подобається". Як наслідок, уже в 1956 році Юрко написав своє перше
оповідання. Втягнувся, і вже був у такому стані, що не писати просто не міг.
З
1997 по 2007 роки Покальчук — президент Асоціації українських письменників, а з
2000 по 2002 роки — член Національної ради з питань телебачення і
радіомовлення. Юрка Покальчука знають не лише як одного з найпопулярніших письменників
України, а й як науковця, перекладача, кандидата філологічних наук. Юрко як
перекладач знав багато іноземних мов: російську, польську, англійську,
іспанську, французьку, португальську, італійську, гінді, чеську, німецьку, урду
та ін. Він переклав Гемінгвея, Селінджера, Борхеса, Амаду, Маріо Варгаса Льосу,
Кіплінга, Рембо та ін.
З-під
його пера вийшло понад 600 публікацій у періодиці. Юрко також виступав зі
своїми віршами під акомпанемент свого рідного музичного гурту "Вогні
Великого Міста".
Творча
спадщина літератора вражає. Ю. Покальчук — автор 17 книжок ("Хто ти?"
(1976), "І зараз, і завжди" (1980), "Шабля і стріла"
(1990), "Химера" (1992), "Заборонені ігри" (2005) та ін.).
Іноді жанр його творів характеризують як "інтелектуальну еротику",
причому на перше місце ставлячи саме слово "інтелектуальну". Юрко
експериментував у літературі, пишучи свої романи з елементами еротики. Саме
тому в його популярності є щось скандальне.
Окрім
мандрівок в Індонезію, Нікарагуа, Аргентину, які Юрко полюбляв, значна частина
його життя була пов’язана з телебаченням. Він працював на телеканалі
"1+1", а останнім часом був головою громадської ради при Національній
раді.
10
вересня 2008 року Україна втратила не лише відомого літератора, а й сильного
журналіста, активного громадського діяча й талановитого музиканта. Як
розповідала донька письменника Оксана, "він пішов як святий — уві
сні". Святим його вважають і діти з колонії в Прилуках на Чернігівщині,
яким Покальчук допомагав 20 років. Він вчив їх читати, малювати, друкував їхні
вірші у журналі "Горизонт", а також написав про них свою книгу
"Хулігани". "Я бажав би всім когось любити, щоб рухатись
вперед", — постійно повторював Юрко Покальчук. Йому було 68, та люблять
його люди всіх поколінь. І, незважаючи на те, що письменник пішов від нас, він
буде жити вічно у серцях своїх шанувальників.