субота, 9 березня 2013 р.

Шевченківські читання



Вогненне слово Кобзаря
    Під такою назвою 9 березня в кардіологічному відділені обласного госпіталю інвалідів війни пройшли Шевченківські читання,  які провели працівники відділу міського абонементу ВДОУНБ імені Олени Пчілки спільно з членами ВООВГО „Дія“. Своїми враженнями про це поділився  учасник бойових дій Борис Пилипович Момотюк з смт. Колки і подякував організаторам за змістовно проведений час. 
             Дивовижна історія „Кобзаря“… Поезія, що входить до цієї книги, писалася на тернистих дорогах поетового життя – то в мандрах, то в казематах, в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. З любов’ю читали поезію хворі відділення, а учасник війни  Кухарук Ганна Іванівна  з с. Маяки Луцького району  заспівала „Реве та стогне Дніпр широкий“ Тараса Шевченка. Своїми спогадами про значення „Кобзаря“ в їх житті поділилися учасники війни Селезнюк Марія Володимирівна з Турійська,  Радавець Стефанія Романівна з Луцька  розповіла, що колись в хаті - читальні грала Солоху з „Назара Стодолі“, Нигодюк Софія Петрівна згадала, як проживаючи на Холмщині в 1933 і  її мама і батько приймали участь у вшануванні пам’яті  Шевченка,  то в будинок Просвіти ввірвалася польська поліція, всіх розігнали, а батька та ще декілька односельців посадили до тбрми в Картузькій Березі. А Петрук Ольга Юріївна розповіла, як в 1949 році за те, що молодь с. Гірка Полонка  святкувала день народження Кобзаря ( їх було  двадцять, а  було їм по 16-20 років), вивезли в Магаданські табори. Крайнік Василь Михайлович з Ківерець розповів, що часто в Афганістані зі своїми побратимами читали Шевченка, не раз викликали сльози його вірші „ Мені однаково чи буду…“ та „В неволі тяжко, хоч і волі…“, а особливо „ І знов мені не привезла нічого пошта з України…“.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Золоте покоління

23 грудня члени клубу "Золоте покоління" зустрілися з нагоди настання  новорічних свят, читали вірші українських поетів та свої ...