четвер, 18 квітня 2013 р.

„Зрештою, життя прекрасне...“

Василь Земляк (1923–1977)

       Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі привернула до себе увагу, а після появи „Лебединої зграї“ (1971 р.) письменник на тривалий час став об’єктом дискусій про українську прозу 70-х років, хоча спершу критика була не вельми одностайною в оцінці цього роману. Та все ж разом із другою книгою  („Зелені Млини“, 1976 р.) цей твір був відзначений 1978 р. Державною премією України імені Т. Г. Шевченка.
Разом із поколінням письменників-фронтовиків прийшов іще молодий Василь Земляк (Василь Сидорович Вацик) в українську літературу 50-х років.
Як прозаїка непересічного В. Земляка помітили після появи друком двох його повістей – „Рідна сторона“ (1956) та „Кам’яний Брід“ (1957).
Творче змужніння Василя Земляка як письменника засвідчили два його наступні твори – повісті „Гнівний Стратіон“ (1960) та „Підполковник Шиманський“ (1966).
Працюючи на Київській кіностудії ім. О. Довженка, він створює ряд сценаріїв – „Олесь Чоботар“, „Новели Красного дому“, „Останній патрон“.
Вінцем пошуків у галузі стилю та характерології, ввібравши в себе весь попередній досвід стали „Лебедина зграя“ та „Зелені Млини“.
В останні роки життя Василь Земляк створив трагедію „ Президент“, присвячену боротьбі й смерті національного героя Чилі Сальвадора Альєнде.
… В українській літературі середини ХХ століття творчість Василя Земляка посіла своє, належне їй місце – серед явищ найпомітніших.

Детальніше з творчістю Василя Земляка можна ознайомитись, відвідавши книжкову виставку „Зрештою, життя прекрасне…“, яка приурочена 90-річчю від дня народження письменника.
Експозиція виставки відкрита у відділі міського абонементу і містить два розділи: „Володар чарівного слова“ та „Мрійник і солдат“. Тут ми розмістили твори Василя Земляка та літературу про його життя і творчість.
ЗАПРОШУЄМО !!!


Немає коментарів:

Дописати коментар