пʼятниця, 16 листопада 2018 р.

Краєзнавча година-спомин

17 листопада нинішнього року виповнюється 105 років від дня появи на світ легендарної волинянки, краєзнавця, фотолюбителя Ірини Олександрівни Левчанівської, яка відійшла у вічність на початку травня 2011 року. Її земний шлях скінчився весною.
Ірину Олександрівну можна назвати літописцем освітньої історії Луцька. Адже вона в спогадах багато розповідала про шкільний побут і звичаї учнів ХХ ст.., про вихователів та педагогів, зокрема про письменника, громадського діяча Модеста Левицького . Ідеологічне виховання учнів гімназії було патріотичним, релігійним, національним. Девізом було: „Люби Бога і свою Матір-Україну”. 
Осінь життя Ірини Олександрівни співпала з довгоочікуваною подією здобуттям Україною незалежності. Внеском в українську (не лише в Волинську) мемуаристику стали її книги „Далеке і близьке”, „Луцьк у 50-х роках ХХ століття на світлинах Ірини Левчанівської” , „Згадалось мені” , „Сенаторка”, „Мій кольоровий Луцьк”, „Ще не забулося…”
 На окремих виданнях маємо автограф Ірини Левчанівської.
А ще – історико-краєзнвчі дослідження, участь у конференціях – у поважному віці, з фотокамерою. Символ Луцька, звязкова епох,  яку так любили журналісти – за мудрість, нелукаве слово.
Працівники книгозбірні підготували краєзнавчу годину-спомин про неймовірну жінку Ірину Левчанівську. Спогадами про Ірину Олександрівну  поділились Токарук Лариса Пилипівна, дослідник історії Луцької української гімназії, Косаківська Леся Петрівна, Валентин Люпа, фото- і кіноаматор, який у кіностудії "Волинь" пліч-о-пліч з Іриною Олександрівною творив новітню історію кіномистецтва Волинського краю та Гелетій Ярослав Григорович, голова громадської організації "Громадський просвітницький фонд імені Івана Фещенка-Чопівського "Джерело". Ведуча вечора Волох Іванна, спогади читала Яринюк Вікторія.












Немає коментарів:

Дописати коментар